Скажи Народ... а Ты... чего Ты ждал
Когда вновь, Президента выбирал?
Отвечу – «ждал Царя»... вот он придёт
Всем жизнь наладит, по – «другому» всё пойдёт!
И всё пошло... и по – «другому»... Ты ж опять...
Расправив плечи, продолжаешь бунтовать
Хоть перед этим, ты сполна «хватил лихва»
Забыв теперь, «как строилась Москва»!
А это... не Москва... а ГОСУДАРСТВО
Ты вникни в суть... огромное пространство
Где все живём в грязи, и в бездорожье...
И в дураках оставшись, при своём «подножье»!
Но ты почувствовал себя... уже Народом
Что хорошо... и своей требуешь Свободы
Что хорошо... и не боишься говорить
Как ты «Немедленно – Сейчас» хотел бы жить...?
С «короткой» памятью, Ты... «далеко уйдёшь»
С таким подходом, «под себя» «вождей» найдёшь
И «те» конечно же... тебе наобещают...
«Как хочешь ты – Народ»... речами заласкают!
Хотят то многие, да делающих мало
Те, кто умеет делать, тот не «зазывала»
Они работают... им некогда «кричать»
Ведь делать... то... не «языком трепать»!
Партийцы всякие - обиженный народ
Что их «не поняли»... они же шли «вперёд»...!
Что бы, по «быстрому, как кролики»... пометить
Сейчас, с «бревном в глазу», «сучёк» бы, чей заметить!
И побольней «уесть»... мол, «мы же говорили
А вы не слушали... теперь вот получили...
И пожалеете... что вы все, не со мной» -
Они глупы, для руководства всей Страной!
И на «обиженных» всегда... «воду возили»
Пусть себе возят... это им... «по ихней силе»
Пусть себе «тявкают», те бывшие «князья»
Из за «бугра» - ведь только там у них друзья!
Народ, держись за то... что ОН нам ниспослал
За «паренька», который пусть не «идеал»...
Ведь, у Вождей, которые успешны...
Наставник есть Серьёзный, но... Не спешный.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
